Подяки всім причетним до організції олімпіади

Зараз, коли олімпіада для більшості причетних, але не для нас, вже скінчилася, вже зроблена купа стандартних паперових та електронних звітів, але не менша купа ще в роботі, ми починаємо згадувати все це та інше з посмішкою. Для будь-якого вчителя рано чи пізно успіхі власних учнів стають більш важливими ніж ті, які рахуються як власні. І в цьому випадку мені також дуже пощастило. Поряд зі мною, займаючись наукою, чудово викладають фізику школярам і підтримують олімпіадний рух в Україні багато учнів, до яких я, як вони самі кажуть, маю відношення: Олійник Артем, Мєшков Олександр, Микуленко Олексій, Югай Марк, Білошицький Володимир, Челпанова Оксана, Генадій Меланіч … Зрозуміло, що їх набагато більше, але хочу зараз про тих, хто працює з українськими школярами. Складно передати, наскільки я вдячний долі, за те, що вони зараз не «десь там» своїми діями та думками, а поряд зі мною і досягають вершин як і їх власні учні. Їх внесок в спільну працю переоцінити важко. Особлива дяка від мене Олександру та Артему, які в прямому сенсі жили цією олімпіадою як живуть багатьма іншими нашими спільними проектами, причому безпосередньо разом зі мною увесь час на роботі. Зрозуміло, що це не робить мені бонусів, але казати людям «НІ» я навчився десь далеко за 40. Але те, що точно робить нашій справі великий плюс – це те, що жодна людина, що була з нами зараз, не сказала «НІ» нам жодного разу! Приміщення, сховища, культурна програма, карт-бланш на все – ТАК. Розклад під олімпіаду, аудиторія, індульгенція за журнали на час олімпіади і звіти– ТАК, дисципліна в гуртожитку та учбовому корпусі, прийом, розселення, харчування – ТАК. Дякую Адміністрації УФМЛ: директорці Людмилі Латишенко, її заступникам Людмилі Андрущенко, Ірині Богомаз, всьому колективу УФМЛ, а особливо членам журі від кафедри фізики: Ірині Петрусь, Людмилі Зеседці, Ірині Рубцовій. Особливий респект хочу сказати тим людям, які зараз в лавах ЗСУ, але все одно підтримують нас з усіх боків, включаючи неймовірними по красі задачами: доценту Дніпровського Національного університету Олегу Орлянському та доценту Херсонського Національного Технічного Університету Євгену Баганову. Моя величезна дяка Борису Кремінському, який своїми мудрими порадами ділився величезним досвідом організації проведення фізичних олімпіад та знаходив сили опікуватися олімпіадою 24/7. І величезна подяка скрупульозному та педантичному Олександру Шевчуку та неперевершеному Іллі Гельфгату, за їх величезний внесок в роботу журі, запропоновані задачі, приїзд в Київ підчас фіналу, щоб перевіряти роботи з усіма разом до самого ранку. Доречі, Ілля Маркович завжди, хоча іноді і непомітно, перший в усьому, щоб не робила команда: від доведення до бездоганності умов та розв’язків задач, до перенесення меблів для проведення олімпіади у сховищі. Герой України – це він від альфи до омеги. І учні його також одні з найкращих – Івану Рідкокаші від всіх нас дяка за його працьовитість та яскраві ідеї. Цього року ми всі разом провели 4х добовий фінал на 78 учасників, з теоретичним і експериментальними турами, з коштовними призами, гарними завданнями, з циклом цікавих та корисних лекції, з облаштованим сховищем, з забезпеченням можливості прийняти участь в 6 локаціях в Європі. Для тих, хто хоч раз проводив такі змагання, зрозуміло про що я.

Для нас це була можливість зробити те, що ми любимо і, сподіваюсь, вміємо робити гарно: допомагати українським дітям розуміти та захоплюватися Фізикой, займатися цією великою наукою, від успіхів якої безпосередньо залежить обороноздатність нашої рідної України. Сподіваємось, що вони розуміють це так само, як і ми з вами, друзі, і пов’яжуть своє майбутнє і з Україною і з фізикою. Скільки військових вже віддало своє життя, скільки знаходиться зараз на лінії фронту, для того, щоб всі ми могли працювати на своїх місцях на благо країни: наших дітей – нашого майбутнього. Є надія, що перебуваючи в Києві під час олімпіади, її учасники змогли це відчути. Дуже велика кількість людей намагалися зробити для цього все, що від них залежало і вірить в них! Взагалі, цей, як завжди у мене, лонгрід я намагався присвятити не стільки події, а скоріш персонам, з якими ми разом пройшли крізь вогонь, воду та мідні труби. Тим людям, хто за роки нашої співпраці, показав свій професіоналізм і готовність до самопожертви заради спільної справи. Хотілось би зберегти мою вдячність кожному з них, вдячність як мінімум за цю олімпіаду. Як всі ці люди стали і продовжують бути такими, як знайшли одне одного, зібралися і стільки часу плідно працюють разом, залишається загадкою, на яку у кожного є своя власна відповідь, озвучувати яку, мабуть, не має сенсу. Напередодні нового року хочеться побажати всім миру і перемоги над ворогом як зовні нашої країни, так і в середині себе. Нехай кожен з нас не втрачає сил та бажання ставати краще ніж є, знайти свою справу життя та бути в ній кращим, ніж будь хто, цікавитися та постійно вчитися новому, допомагати один одному, перемагати свої лінощі, нерішучість, байдужість. Бо світ навколо нас, країна, в якій ми живемо, залежить від того, хто є ми самі. З Новим 2024 роком, ДРУЗІ. Слава Україні!